Пушкін працював над цим романом понад сім років, з 1823 по 1831 рік. Роман був, за словами поета, «плодом» «розуму, холодних спостережень і серця сумного заміток». Роботу над ним Пушкін називав подвигом — з усього свого творчого доробку тільки «Бориса Годунова» він характеризував цим же словом. У творі на широкому тлі картин російського життя показана драматична доля кращих людей дворянської інтелігенції. Пушкін почав роботу над «Онєгіним» у травні 1823 в Кишиневі, під час свого заслання. Автор відмовився від романтизму як провідного творчого методу і почав писати реалістичний роман у віршах, хоча в перших розділах ще помітно вплив романтизму. Спочатку передбачалося, що роман у віршах складатиметься з 9 розділів, але згодом Пушкін переробив його структуру, залишивши тільки 8 глав. Він виключив з основного тексту твору главу «Подорож Онєгіна», включивши її фрагменти в якості додатку до основного тексту. Існував фрагмент цієї глави, де за деякими даними описувалося, як Онєгін бачить військові поселення поблизу Одеської пристані, а далі йшли зауваження і судження, в деяких місцях в надмірно різкому тоні. Побоюючись можливих переслідувань влади, Пушкін знищив цей фрагмент «Подорожі Онєгіна». Роман охоплює події з 1819 по 1825 рік: від закордонних походів російської армії після розгрому Наполеона до повстання декабристів. Це були роки розвитку російського суспільства, час правління Олександра I. Сюжет роману простий і добре відомий, в центрі нього — любовна історія. В цілому, в романі «Євгеній Онєгін» відбилися події першої чверті XIX століття, тобто час створення і час дії роману приблизно збігаються. Олександр Сергійович Пушкін створив роман у віршах подібно поемі лорда Байрона «Дон Жуан». Визначивши роман як «збірник строкатих глав», Пушкін виділяє одну з рис цього твору: роман як би «розімкнений» в часі (кожна глава могла б стати останньою, але може мати і продовження), тим самим звертаючи увагу читачів на самостійність і цілісність кожної глави. Роман став воістину енциклопедією російського життя 1820-х років, так як широта охоплених в ньому тем, деталізація побуту, многосюжетність композиції, глибина опису характерів персонажів і зараз достовірно демонструють читачам особливості життя тієї епохи. Саме це дало підставу В. Г. Бєлінському у своїй статті «Євгеній Онєгін» зробити висновок: » Онєгіна «можна назвати енциклопедією російського життя і найвищою мірою народним твором». З роману, як і з енциклопедії, можна дізнатися практично все про епоху: про те, як одягалися, і що було в моді, що люди цінували найбільше, про що вони розмовляли, якими інтересами вони жили. У «Євгенії Онєгіні» відбилося все російське життя. Коротко, але досить ясно, автор показав фортечне село, панську Москву, світський Санкт-Петербург. Пушкін правдиво зобразив те середовище, в якому живуть головні герої його роману — Тетяна Ларіна і Євген Онєгін, відтворив атмосферу міських дворянських салонів, в яких пройшла молодість Онєгіна.