Лобо постає перед нами ватажки вовчої зграї. Він був сильним, страшним, дужим, хитрим, лихим, хвалькуватим, сміливим, розумним, впевненим, кровожерливим, кмітливим, без почуття жалю. Завжди на крок попереду від других. Ніколи не схиблював. Завжди знаходив вихід із складної ситуации, був переможцем. Переживав за друзів, був відчайдушним у спробі найти свою подругу, коли її спіймали мисливці.
Лобо БУВ сірим, великим. Очі злі, гострі зуби були у нього. Умів найголосніше вити.
… Яким я уявляю далі життя зграї? Ми вже знаємо, что в кінці твору Лобо загинув гідною смертю, захищаючи зграю, котра його ззадила. Гадаю, у його зграї теж відбулись зміни. Звірі залишились без свого розумного, спостережливого ватажка. Тому одні з них потрапили в капкани мислівців, інші, напевно, отруїліся м’ясом … Ті, що залишились, з переляку втекли далеко у густий ліс … Занадто пізно зрозуміли свою помилку. Їхня зрада принесла їм загибель та самотність …
Ось таким я подальше життя вовчої зграї Лобо.