Ще з давніх часів Кам’янець, який розвивався як ремісничий, торговельний
центр Поділля, привертав увагу людей з інших земель. Так триває і до
наших днів. Тут створено Національний історико – архітектурний
заповідник, археологічний музей, каринну галерею.
Історія нашого
міста – це історія багатьох народів, що жили й творили свою долю в
місті, будували мури фортеці, зводили свої храми, святині, створювали
унікальне обличчя Кам’янця. До речі, територія нашого краю почала
заселятися ще в період кам’яного віку. Про це свідчать численні
археологічні знахідки. А корінним та найдавнішим населенням Кам’янця –
Подільського було й залишається українське. Звісно, воно мало свої
православні храми. Це Покровська, Іоано – Предтеченська, Троїцька,
Петропавлівська церкви. Цікаво, що Троїцька церква – один із
найстаровинніших храмів Поділля, який, можливо, було зведено ще за часів
князів Коріатовичів. Славу міста – фортеці Кам’янець здобув не тільки
завдяки своєму замку, а й в результаті унікальної системи укріплень,
збудованої польськими інженерами на початку ХVІ століття в каньйоні
річки Смотрич. З червня 1919 року по листопад 1920 року місто було
столицею УНР.
Звісно, Кам’янець приваблює не лише багатою
історією. Місто над Смотричем має свої архітектурні, природні цікавинки.
Звичайно, найвідоміша і найстаровинніша споруда Кам’янця – Подільського
– це Стара фортеця. Кам’янець, можливо, єдине місто на планеті, де міст
всановлено не впоперек, а вздовж річки. Це Замковий ( Турецький ) міст.
До речі, він найстаріший в Україні, а міст « Лань, що біжить » –
найвищий . Висота цієї споруди 70 метрів. Однією з визначних пам’яток
нашого міста вважають надмогильну скульптуру Лаури Пшездецької. Створив
її відомий скульптор Віктор Бродський. Лаура була дочкою великих
подільських землевласників, магнатів Пшездецьких.