Що означає бути людиною з душею? Підліток Том — головний герой оповідання Р. Д. Бредбері «Усмішка». Він живе у невідомому місті майбутнього. Як і всі діти, він допитливий, хоча й не все розуміє у навколишньому світі. Мені здається, що хлопець досить самотній у родині, бо інакше хіба його відпустили б о п’ятій годині ранку до міста. А Том прийшов і став у чергу городйн, які зібралися, щоб плюнути на картину, а потім її знищити.
Складається враження, що хлопчина не зовсім розуміє, чому треба взагалі плювати на картину, але масовий психоз захопив і його. Та ця подія виявилася для нього тією миттю, яка різко змінила його життя. Побачивши картину, Том раптом розгубився, і йому було важко плюнути на картину. Він не знав, що її створив Леонардо да Вінчі, один із найвідоміших майстрів доби Відродження, не розумівся на особливостях творчості цього митця, але був вражений красою полотна. Картина взагалі видалася йому живою. Та захоплений загальною веремією, Том, «сліпо наслідуючи інших… простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув і впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю». А потім він довго стояв, нічого не розуміючи, що робиться навкруги.
І лише вночі, залишившись на самоті удома, Том нарешті розкрив свої долоні. І те, що він побачив, вразило його: на долоні лежала «усмішка, чарівна усмішка». Підліток був зачарований її красою. Виявляється, що краса здатна перевернути душу, розбудити її.
З усіх людей, які були на майдані і брали участь у знищенні картини, лише Том помітив її красу. Чому так сталося? Можливо, тому що він ще дитина і не встиг загрузнути в мерзенностях світу. А можливо, й тому, що краса розтопила його душу і пробудила добро, яке є у кожного з нас від народження.
Саме Том був тією людиною з душею, в появу якої вірили жителі міста. Він — дитина, а коли виросте, зможе змінити суспільство. Врешті-решт дуже хочеться в це вірити. Бо душа, яка здатна сприйняти красу, не зможе зруйнувати життя.