Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Тарас Григорович Шевченко
означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в
ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і
вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її
буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на
нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте і розвивається в часі, в історії, і
нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка…