У залежності від морфоанатомічних особливостей
водних рослин, які можна враховувати при визначенні стану біоценозу
виділяють такі групи:
1. Гідатофіти
занурені у воду. Вони одержують не всю кількість сонячного проміння, бо
частина його відбивається або поглинається водою. Відповідно гідатофіти
тією або іншою мірою є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена
поверхня органів, особливо листків, порівняно із загальною масою. У
зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого кисню у гідатофітів утруднений
газообмін. Однак у них добре розвинені міжклітинники, які сприяють
регулюванню газообміну. Гідатофіти мають дуже спрощену анатомічну
будову, у них судини слабко розвинені або зовсім немає, воду сприймають
всією поверхнею тіла. На поверхні епідерми кутикули немає або вона
занадто тонка, щоб не створювати перешкоду в надходженні води до клітин.
2. Гідрофіти
звичайно ростуть по берегах водойм, напівзанурені у воду. Підземна
частина рослин (кореневища і корені), а також більша частина стебла
занурені у воду. Гідрофіти, як і гідатофіти, мають систему добре
розвинених міжклітинних проміжків, крізь які здійснюється постачання
кисню до органів, які знаходяться у воді і ґрунті водойми.
3. Гігрофіти
- це рослини, що пристосовані до росту в умовах надмірного зволоження,
переважно атмосферного. Листки їх вкриті тонким шаром кутикули, продихи
розташовані на рівні основних клітин епідерми, наявність тонкостінних
живих розсіяних волосків, а також широких міжклітинників - забезпечує
досить активну поверхню випаровування.
Проживання
у водному середовищі зумовило особливі риси організації водних рослин. В
загальному до основних пристосувань вищих рослин до водного способу
життя належать:
-
Водні рослини не потребують опорних елементів, тобто у них
недорозвинені або відсутні судинні пучки, як у деревині наземних рослин.
- Редукція кореневої системи або зміна її функції.
- Порівняно низька температура води викликає пригноблення статевого процесу, тому у них переважає вегетативне розмноження.
- Розвиток системи повітряних порожнин – аеренхіма, сприяє поліпшенню газообміну і підтримці рослини в плаваючому стані.
-
Великий розвиток поверхні тіла по відношенню до маси, що виражається в
наявності перистого, розітнутого листя, тонких, довгих стебел або ж
широкого, але дуже тонкого листя.
-
Листя занурених водних рослин позбавлені продихів, зате їх поверхня
проникна для газів і весь газообмін йде через неї. Кількість продихів в
порівнянні з наземними видами збільшена.
-
У деяких видів серед клітин епідермісу є та інші, звані гідропорами, що
мають більшу проникність води. У лататтєвих, крім того, є особливі
клітки - гаусторії, розташовані на нижній стороні листа, здатні
інтенсивно поглинати живильні речовини і запасати масло.
-
Гетерофілія, різнолисність, це явище, коли на одній рослині
розвиваються як типово підводне листя, так і типово повітряні з рядом
переходів (настурція, стрілолист, вех).
-
Виділення слизу особливими залозками перешкоджає вилуговуванню з рослин
живильних речовин, а також є захистом при тимчасовому пересиханні
водоймищ.
-
Переважна більшість вищих водних рослин - багаторічники. При зимуванні
частина видів цілком опускається на дно водоймища, більшість зимує у
вигляді кореневищ, бульб або зимуючих бруньок (турионів).
Наявність
стійкого механізму гомеостазу дозволяє вищим водним рослинам
захоплювати значні території і мати широке географічне розповсюдження.
Такі види створюють популяції, пристосовані до крайніх умов ареалу, до
значних коливань світла, температури, залежності від концентрації газів,
… .