Журналіст: Добрий День, Миколо Павлович! Дуже вдячна за те,
що ви згодились дати невеличке інтерв’ю. Я не буду торкатися вашої політичної
кар’єри та професійної діяльності, а запропоную лише декілька запитань,
відповіді на які дуже цікавлять ваших, Микола Павлович, прихильників. Тож,
перше питання: Які міста, зокрема, в нашій країні Вам найбільше подобаються?
М. П.: Як-то кажуть: «Там, де я ще не був». Місто, яке мені
подобається з самого дитинства – це Київ. А ще мені подобаються невеличкі
українські міста, перебуваючи в яких я отримую душевний покій та дійсно
відпочиваю.
Журналіст: Яку кухню любите?
М. П.: Звісно, рідну, українську! Особливо борщ та вареники
з вишнями.
Журналіст: Хто ж, на Вашу думку, кращий кухар – чоловік чи
жінка?
М. П.: Це вже доведено часом, що чоловік. Бо перетворити
приготування їжі на мистецтво може лише чоловік. За винятком сім’ї. Але для
щоденного приготування їжі – це все ж таки жінка. Лише жінки, за що ми їм
дякуємо, готові витримати усю цю буденність. Це ж можна з голоду померти, якщо
чоловік буде готувати! Спробуйте самі… (Микола Павлович сміється).
Журналіст: Вас, Миколо Павлович, називають епатажною особистістю.
А який Ви з друзями, зокрема у сім’ї?
М. П.: Я не вважаю себе епатажною людиною. Та, на мій жаль,
я ніколи не був і романтиком. Квіти дружині не часто дарую, та іноді намагаюсь
зробити якусь приємну романтичну несподіванку.
Журналіст: Чи збігаються Ваші з дружиною погляди на
виховання сина?
М. П.: Повністю збігаються. Але моя участь у цьому
важливому процесі мізерна через брак часу. Уявляєте, він іноді може видати
таке, що диву даєшся, наприклад, «не порушуйте мої конституційні права!».
Журналіст: Що Вам подобається, а що не подобається в людях?
М. П.: Найбільше мені не подобається чванство. Коли людина
некомпетентна, немудра, або ще гірше – зовсім тупа – це найбільше мені не
подобається. Причому це не тільки неприйняття моральне і психічне, а навіть фізичне.
Але я ненавиджу цих людей без жодної агресії ззовні.
Журналіст: Яка література Вам подобається?
М. П.: Найбільш усього – класичні українські і російські
літературні твори та поезії.
Журналіст: Скількома мовами ви розмовляєте?
М. П.: Українською, російською, польською, інколи
англійською. Італійську мову, на відміну від англійської, знаю набагато краще,
але користуюсь нею дуже рідко.
Журналіст: А яка музика грає у Вас в машині?
М. П.: Віддаю перевагу сучасній легкій естрадній музиці та
класичним творам, знову ж, у сучасній обробці. Така музика не відволікає від
дороги.
Журналіст: А як Ви вирішуєте життєві труднощі?
М. П.: Частіш усього залишаюся один на один з собою. Це
дурниці, коли кажуть – розкажи, поділися, зніми тягар і тобі полегшає. Мені від
цього не стає легше. Я дивлюся телевізор, слухаю музику або надаю перевагу
повному абстрагуванню. І рішення приходить само собою.
Журналіст: Які у вас, Миколо Павлович, плани на найближче
майбутнє?
М. П.: Великих планів не має, а маленькі ви побачите самі, бо
я завжди на виду.
Журналіст: Дуже Вам дякую за цю цікаву розмову. Успіхів Вам
і до побачення.
М. П.: І Вам спасибі і до побачення!