2) Ми замовкли, бо десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.
3) Земля співала, зорі лютували, усе гуло, проте мовчали роси, що ( спол. слово) цілували любо тихе небо.
4) Вірші лилися з-під пера, і свічка засинала, що світлом грала, що плакала чомусь тепер.
5) Ми були щасливі, наші серця посміхалися, проте зрадливі сльози не вщухали й знущалися з нас, як водограй, як буря.
6) Цей вчинок не був зрадою, і він , як ( завжди спол. слово) незначна зморшка, як мізерна комашка, лише трохи турбував мене.
7)Нове запалало на видноколі, але старе не хотіло вщухати, бо воно мало бажання жити.
8)Ти смієшся, дівчино, ти знущаєшся з мене, і колись сонце забере тебе.