В одному будинку на одному
підвіконні жила маленька фіалка всі її любили, про неї
піклувалися, поливали. Фіалці здавалося що нічого кращого бути
не може і так буде завжди, але це не так.
Через
декілька місяців у неї заявилася сусідка кімнатна роза та
така гарна, така пахуча що про нашу фіалку усі забули не
поливали її а її сусідку поливали через день. Фіалці стало
так образливо ну чим я гірше навіщо я тут потрібна
запитувала вона в себе її не поливали вже тиждень вона майже
засохла це було 31 грудня і вона знала якщо загадати бажання
у новорічну ніч то воно обов’язково здійсниться фіалка з
нетерпінням чекала 12 часів вже 11 скоро я загадаю бажання
всі ви напевно знаєте яке щоб її сусідки не було. І її
господарка як раніше любила от і 12 фіалка загадала бажання і
заснула з надією що воно здійсниться. Наступного ранку вона
розплющила свою голубі оченята і побачила що її сусідки нема
вона не повірила своїм очам закрила їх і знову відкрила її
радощам не було меж, і тут вона почула розмову своєї
господарки і її подружки та дякувала що вона доглянула за її
квіткою поки вона була у бабусі.
Фіалка дуже
зраділа и в водночас засумувала то що вона думала тільки про
себе вона освоїла для себе урок. В першу чергу треба думати
про інших а потім вже про себе.
Вона почала жити як раніше, за нею доглядала і любила її господарка
.