Родоначальник його Артем Терещенко (1794–1873) розбагатів під час Кримської війни на постачанні хліба й корабельного лісу для війська, потім зайнявся цукроварством та іншими галузями промисловості.
Після селянської реформи 1861 року Артем Терещенко і його сини — Нікола, Федір і Семен, скуповуючи поміщицькі маєтки в Україні і Росії, стали на початку XX століття одними з найбільших землевласників Російської імперії (140 000 десятин землі) і цукрозаводчиків в Україні (у 1911–1912 Терещенки мали 10 великих цукроварень).
Нікола Терещенко (1819–1903) був відомим меценатом й одним з фундаторів Київського й Глухівського музеїв; мистецькі колекції Ніколи Терещенка стали основою майбутніх музеїв українського мистецтва і картинної галереї в Києві.
Його дочка Варвара була разом з чоловіком Богданом Ханенком фундатором музею західноєвропейського мистецтва у Києві й ініціатором художньої промисловості (майстерні вишивок) на Київщині.
Онук Миколи, Михайло Терещенко (1888–1956), російський політичний діяч, член IV Державної Думи, у 1915–1917 рр. був головою т. зв. Воєнно-Промислового Комітету в Києві, згодом міністром фінансів (березень — травень 1917 р.) і закордонних справ (травень — жовтень 1917 р.) Тимчасового Уряду; брав участь у переговорах з Укр. Центр. Радою. Після жовтневого перевороту еміґрував, помер у Монако.
Федір Федорович Терещенко (1888 — ?) — небіж Миколи, був власником авіаційної майстерні і мріяв зробити Київ столицею авіабудування. Літаки його конструкцій були взяті на озброєння російським військом в І світовій війні.
Мішель Терещенко (* 1954) — український підприємець, меценат, громадянин Франції. Онук Михайла Терещенка, син Петра Терещенка З 2005 року проживає в Україні[1][2]. Отримав українське горомадянство 2015 року. 25 жовтня 2015 року, під час місцевих виборів, став міським головою м. Глухова, набравши більш ніж 60 % голосів виборців .
Мішель Терещенко (* 1956) — французький філософ. Правнук Івана Миколайовича Терещенка, онук Михайла Терещенка, син Івана Терещенка.