Садками ходить брунькоцвіт, а в небі - злотозор. Розумний розсудить, а дурень осудить. І все на світі треба пережити, і кожен фініш - це, по суті, старт, і наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт. Чогось його думи знову прилетіли до Богуслава, й він неначе побачив ярмарковий натовп, ярмаркове вештання. Любила вона, кожну рослину всім своїм єством і, здається, кожна рослина відповідала їй такою ж любов*ю. Біля ставу на самісінькому вершечку калини зоріє кетяг калини, і горобці зчинили навколо нього писк, цвірінькливу колотнечу. І так само, як удень мерехтіли карі вічка, і їхнє живе свічення виражало непогасливу цікавість. Спритною була вивідувачка, та дівчина не квапилася зі своїми таємницями. Її зморшкувате личко засяяло співчуттям проте очі не ожили, зосталися схожими на двох волохатих гусениць у побурілих осінніх листочках. Бабця щось турботливо гумоніла, та дівчина раптом звелась з лавчини... Постукала голосніше, та майже тієї самої миті двері відчинилися