Роздуми письменнинів-фантастів про майбутнє. Майбутнє здавна приваблювало людей. Та найбільше писали про нього гіисьменники-фантасти, які силою своєї уяви намагалися показати його нам, пересічним читачам. Звичайно, кожен фантаст змальовував його по-різному.
Американський письменник Р. Д. Бредбері писав про міжгалактичні експедиції, описував міста майбутнього, перенесення людей майбутнього за допомогою машини часу в наші часи. Його найбільше хвилювалр те, що у майбутньому люди втратили моральні цінності і врешті-решт стали варварами і дикунами. Вони знищили все, що було створено минулими поколіннями: заводи, фабрики, міста, книги, картини. Письменник своїми творами застерігає читачів від таких помилок. Зокрема, цій темі присвячено оповідання «Усмішка». Але фінал твору з образами-символами ранку, розповідями про зміни, що відбулися в душі Тома під час споглядання картини, вселяють надію, що цивілізацію врятує «людина з душею», тобто особистість, здатна сприймати і розуміти красу та творити нове, нормальне, життя.
В оповіданні Р. Шеклі «Запах думки» дія теж відбувається у далекому висо- корозвинутому майбутньому. Але там, на відміну від оповідання Р. Д. Бредбері «Усмішка», діють закони взаємодопомоги: рятувальники встигли прийти на допог могу Кліві і навіть виклопотали для нього медаль.
У творах Р.,Д. Бредбері та Р. Шеклі зображено різні конфлікти, які можуть бути у майбутньому суспільстві. В оповіданні «Усмішка» — це конфлікт між героєм і світом (Том і натовп городян), а в оповіданні «Запах думки» — конфлікт побудовано на стосунках головного героя Кліві з неземною цивілізацією.
Але перемагає завжди здоровий глузд і віра в те, що все зміниться на краще. Так і має бути у цьому житті.
А ще обидва письменники у своїх творах стверджують думку про те, що тільки від людини, її розуму, прагнень, діяльності залежить, яким буде це майбутнє. І тут є над чим замислитися.