Сіроманець — найстаріший вовк у світі, досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець самотнім на цьому світі, та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові було нелегко.Сіроманець не злий за вдачею, але в нього є особистий ворог серед людей — Василь Чепіжний. Це він винищив вовків за те, що вони з’їли його козу, і навіть отримав за це премію і купив мотоцикла. Для цього мисливця метою життя стало звести зі світу вовка.Одного дня Чепіжний з конем йде до лісу, щоб спіймати Сіроманця. Сіроманець чує запах коня, він дуже голодний, кілька днів вже нічого не їв, крім польових мишей. Сіроманець переслідує коня і Чепіжного, розуміє, що людина влаштовує на нього засідку.
Коли Сіроманець кинувся до Чепіжного, той почав тікати, викидав із сумки всі свої припаси. Сіроманець загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі, до самого ранку.
Коли вранці Чепіжний повернувся до села, він ще більше ненавидів вовка і організував полювання на нього. Виділили навіть вертоліт, з допомогою якого і хотіли знайти вовка.Хлопчик Сашко захоплюється Сіроманцем. Він вважає його чесною та справедливою твариною, яка не зробила нікому нічого поганого. Навіть коли мисливці винищили його вовченят — Сіроманець не помстився їм. Тому Сашко захищає його перед батьком та іншими дорослими. Але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк — хижак, якого треба впіймати. Не знайшовши підтримки, Сашко вирішує діяти самостійно. До школи він іде через ліс і намагається знайти там вовка. Але знайшовши його Сашко спочатку злякався, «…задерев’янів. Сіроманець тим часом обнюхав його з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя. Сашко потроху відторопів, прийшов до тями і сам сів навпочіпки біля Сіроманця.» Саме Сашко допомагає Сіроманцю переховуватись у лісі. Він веде вовка до глиниц, де викопує йому нору, щоб той міг там переховуватися, носить вовкові пиріжки. dovidka.biz.ua Сашко сподівався, що батьки дозволять вовкові жити у них, хлопчик навіть планував почати працювати на тракторі, щоб заробити вовкові на харчі. Сашко вважає Сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить увесь з ним вільний час. «Сіроманець проводжав його лісом до школи, зустрічав його на узліссі. Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий. Він показав вовкові кольорові малюнки різних звірів у журналі «Натураліст»: Сіроманець дивився кудись у просторінь, в одну точку. Сашко заводив журналом перед його очима: ніякої уваги. »З настанням зими, Сашко почав хвилюватися, адже по слідам Сіроманця могли спіймати.
Чепіжний продовжує шукати вовка, ставить капкани і риє вовчі ями, та навіть їде в місто, щоб купити величезну собаку «Вовкодавиху», яка б могла знищити вовка. Чепіжний з мисливцями риє яму в чагарниках, в яку все ж і потрапив Сіроманець.
Для Сашка звістка про те, що Сіроманця спіймали стала ударом. Вночі, одягнувши батькові валянки, Сашко йде через сніг до кузні, де знаходився звязаний Сіроманець. Хлопчик через дах пробирається до кузні і звільняє вовка. Довідник цікавих фактів та корисних знань
Сашко вночі повернувся додому, приховавши від усіх свій вчинок.Чепіжний був надзвичайно радий, що впіймав свого ворога і давав інтерв’ю журналістам, виставляючи вовка — справжним хижаком, який тероризував їх село. Всі жителі знали, що то брехня, адже за весь час, Сіроманець з’ї лише козу Чепіжного.
Сіроманця мали забрати до зоопарку, але коли відкрили двері кузні він втік. Сашко сподівався, що Чепіжний не дожене і не знайде вовка. Для більшості дорослих таке хвилювання про вовка було незрозуміле.
Чепіжний лютував, що вовк втік, ще й журналісти опублікували новину про його втечу з фотографією, на якій вовк збиває з ніг Чепіжного.
Вовк був змушений покинути ліс та переховуватись далеко в степу — на полігоні «… відчував, що тут йому буде спокій». Сашко дуже сумував за ним. Навіть потоваришувавши з дівчинкою Галею, Сашко не забував про Сіроманця.
На полігоні вовку було непросто, старші льотчики навчали молодих влучати в ціль з неба. За кілька днів Сіроманець вивчив їхній графік, достоту залазив в якусь воронку, коли літаки були ще далеко, і там спокійно перечікував смертоносний тайфун з вогню і сталі. Потім приїздили льотчики, оглядали свою роботу; вовк одбігав від них подалі, не потрапляв на очі