І кликав день в неміряні світи.
Причаїлися гори, заворожені красою ще ніколи не бачених степів.
Світ квітував. Незайманий, звіку не ораний, високотравний. Треба було перейти рівне, незаросле й не закрите плавнями місце. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не обгороджені тинами.
Партизан опинився перед річкою, вражений несподіваною перешкодою.
Молода, невитрачена сила хвилею вдарила в груди.
На лаляві вже збудовано хату, засаджено городець. Останій екзамен складено, школу закінчено. Більше ста верблюдів було в цей день запряжено у водовозки, нав"ючено бурдюками та барилами з артезіанською водою. В історичному музеї зібрано багато експонатів. Зібрано жнива, останній сніп накошено пшениці. Там все накреслено, все розраховано. Дощ без устанку лив літо і осінь: луки затоплено, трави побито.
Стіл застелено полотняною скатертиною. Долівку потрушено свіжою травою. Дідові очі прикуті до фотокартки на стіні. Корабель спущено на воду. Роботу закінчено. Хлопці зморені денною працею. На цій ділянці посіяно буряки. Хліба скошено й обмолоено.