Для нас, сімнадцятилітніх, День перемоги-це подія з якоїсь зовсім давньої історії. Звичайно, ми поважаємо ветеранів і вдячні їм за те, що вони відвоювали у ворога нашу батьківщину. Проте до кінця, по-справжньому, ми не можемо оцінити це свято.
Ми звикли до того, що в День перемоги згадують про бойові дії, про те, як важко було в окопах. Ось де наша пам'ять -це долі наших близьких і рідних. Ми маємо це зберегти і передати наступним поколінням, бо людина, яка нічого не знає про своїх предків, -як перекотиполе, куди вітер повіє, туди й покотиться. Є такий вислів:"Народ, який не береже свої могили, приречений на вимирання. "Я вважаю, що народ, який нічого не знає про свою історію, не пам'ятає її, теж приречений. Ми маємо залишити по мобі добрий слід і передати частку мудрості, доброти і любові наступному поколінню. Тоді й не забудемо, хто ми в цьому світі!!