Географія – одна з найдавніших наук, яка зародилася в період рабовласництва в країнах Сходу й спершу мала чисто просвітницький та описовий характер. Давні вчені-географи в своїх книжках складали описи природи, людей, їх господарської діяльності та культури як своєї країни, так і далеких, загадкових островів, материків, країн. Тому ще в ІІІ ст. до н.е. давньогрецький вчений Ератосфен Киренський запропонував назву цій науці – географія. Це слово складається з двох грецьких коренів: “гео” – земля та “графос” – пишу, тобто – землеописання.
Завдання географія в минулому. В давні часи, коли люди знали лише невелику частину планети, тобто ту місцевість, де вони жили, головною метою географії було відкривати й освоювати нові землі. Географічні знання накопичувалися дуже повільно. Тривалий час вони розширювалися завдяки розвитку торгівлі, військовим походам, мореплаванню. Тому першими географами були купці, військові та моряки. Мандруючи далекими краями, вони спостерігали за природою та людьми, які траплялися їм в дорозі, а повертаючись додому, розповідали про свої мандрівки. Так виникали перші описання далеких країн, їх жителів та природних багатств. Географічні подорожі завжди викликали значний інтерес у людей та були овіяні ореолом романтики. Проте вони вимагали від мандрівників не аби якої мужності та відваги. Згодом для вивчення маловідомих країв почали організовувати спеціальні експедиції, які досліджували нові землі. Їх наслідками були написання вченими трактатів з географії, які називалися “космографіями” або “землезнавствами”. Так крок за кроком відбувалося накопичення цінних географічних відомостей, а наука тривалий час залишалася пізнавальною та описовою