Князь на самому початку твору дуже здружився з драконом. Він зрозумів якій дракон мудрий і як з ним весело проводити час. Коли князь натякнув дракону про його намір видати його дочку за героя,дракон погодився. Коли дракон озвучив своє рішення князь зробив дуже і дуже погано,що просто запропонував своєму другові таке. Коли уходячи навіть не подивився в сторону дракона,тому,що думав що він занадто гордий для такого. Коли дракона було вбито, з одного боку князь радів,що його дочка одружується, а з другого зрозумів яку зробив помилку. Його дочка одружилася,на престов вийшов її чоловік, а князь залишився нікому не потрібний. Коли був дракон він хоча б мав з ким говорити,а коли його не стало то жити без уваги та розуміння це не життя. В останній сцені князь усвідомив все та говорив з могилою,або навіть з самим драконом та пустельником віч на віч...якщо помирати то разом з такими товаришами.