В добу Ренесансу відбувся духовний переворот, в основі якого
лежало вивільнення людини з-під влади феодально-церковної ідеології.
Народжувалася людина з новим типом свідомості й характером . Передова
людина того часу боролася проти феодалізму й диктатури церковної
ідеології і водночас виступала проти хижацтва того суспільства, яке
народжувалося.
Передових людей доби Відродження називали
гуманістами, а вироблений ними світогляд – гуманізмом . Гуманісти
створили нову систему знань, висунувши, всупереч релігійним умоглядним
уявленням про світ і людину, інше розуміння людської сутності і земного
життя. Людину вони поставили в центрі світу і проголосили її найвищою
цінністю, вірили у велич і необмежені можливості її розуму, у невичерпні
її здібності. Відкидаючи середньовічний аскетизм, гуманісти
протиставили йому нову мораль, основану на визнанні єдності плоті і
духу, і, згідно з цією мораллю, відстоювали право людини на земні радощі
й інтелектуальний розвиток, на задоволення . чуттєвих і духовних
запитів.
Характерна ознака гуманізму – рішуче заперечення
монополії церкви в інтелектуальній діяльності суспільства. Передові
мислителі утверджували вищість розуму і знань над авторитетом віри, вони
відкинули обскурантизм, догматику та схоластику і виробили новий тип
мислення, що ґрунтується на розумі, досліді й реалістичному ставленні до
світу.