Я хочу описати свого дядька, татова брата. Його звуть Петро Іванович, йому сорок сім років. Дядька Петро працює тренером, а в минулому він був чемпіоном України з вільної та греко-римської боротьби. Коли бачиш дядьку Петра, перше, на що звертаєш увагу - це контраст між його кремезною фігурою борця і завжди усміхненим обличчям. Дядько у мене дуже добрий і веселий. І дуже високий - майже два метри. Така собі гора м'язів більше ста кілограмів вагою... з веселою усмішкою на обличчі. На відміну від більшості спортсменів, що стригуться коротко і голяться, дядька Петро носить охайно підстрижені вуса та бороду і довге волосся, яке збирає у хвіст. Як на мене, це робить його схожим на байкера, але без татуювань - їх дядько не любить. Волосся у дядька Петра чорне, як і вуса з бородою, без єдиної сивої волосини. Це дивно: мій батько, його рідний брат, на два роки молодший, а вже почав сивіти. Очі у дядька Петра карі, великі, обличчя кругле, ніс звичайний - ні довгий, ні короткий. Дядько подобається людям, легко знаходить з ними спільну мову. Він дуже дружелюбний та веселий, знає безліч смішних історій. Ось такий у мене дядько.