Я не думаю, що сьогодні існує такий народ, який вагається, якою ж мовою
йому спілкуватися. Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників
соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не
знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе
ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з
самих милозвучних у світі. Соромно за те, що поводимося ми з
батьківською мовою по-дикунські, користуючись нею лише у крайніх
випадках.
Звернувшись до світової історії,
можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над
тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх
народів. Не менш яскравим прикладом поважливого ставлення до своїх
традицій, до своєї культури та до своєї мови є індійські, африканські та
австралійські племена. Ці нерозвинені племена, далекі від цивілізації,
примушені були вчити мову їх колонізаторів, але, незважаючи на це, до
нашого часу зберегли культуру та мову своїх племен і досі добре на ній
розуміються.
Від душі хочеться вірити, що пройде час і українська мова не залишиться
для наших співвітчизників лише державною мовою для службового
використання, а стане мовою повсякденного спілкування. Хочеться вірити,
що ми будемо чути рідну мову на вилиці, в родині, будемо нею
спілкуватися та думати по-українські. А поки що залишається чекати, коли
прийде до нас усвідомленні важливості рідної мови. Лише після цього ми
зможемо в повній мірі вважати свою країну великою європейською державою.
Україна – вільна та демократична держава, тому ніхто тне забороняє
спілкуватися громадянам на тій мові, яка їм більше до вподоби, але знати
рідну мову, вміти її розуміти та розмовляти по-українські повинен кожен
справжній патріот і громадянин України. Не слід забувати про її
вивчення, адже ми не дивуємось, що багатонаціональне населення
Сполучених Штатів поважає державну мову, а основною умовою отримання
американського громадянства є гарне знання англійської. Чому ж тоді наші
співвітчизники й досі не можуть визначити місце української мови в
житті сучасного українського суспільства і незалежної держави?
Кожний із нас повинен усвідомлювати, що «не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну». З цими словами Володимира Сосюри важко не
погодитись, бо це й насправді так – любити свою країну – це любити і
знати її культуру, її традиції та її мову. Любити свою країну – це
усвідомлювати себе маленькою часточкою могутнього народу, який протягом
багатьох віків прагнув до свободи та незалежності и врешті-решт домігся
цього. Як сказав відомий російський письменник М. Пришвін – «Я» можна
сказати лише рідною мовою».
Мені і моїм одноліткам треба добре вчити рідну мову, знати та поважати
її, не соромитись розмовляти українською, бо це мова Великого Кобзаря,
мова великої літератури, відомої у всьому світі, мова наших предків та
наших нащадків. Розвиток усіх сфер життя нашого суспільства залежить від
мови, а обмежене спілкування на ній може привести до обмеження
культурного рівня наших сучасників і майбутніх поколінь. Це ще одна
вагома причина, з якої треба знати і вчити українську мову.