Найважливішою подією в житті А. П.Чехова стала по-становка його п’єси «Чайку» Московським художній-ным театром. 17 грудня 1898 року відбулася премье-ра. Спектакль пройшов з більшим успіхом, він з’явився історичною подією в житті театру. Відтепер летячи-щая чайка зробилася емблемою Художнього теат- Ра (Мхата). «Чайку» (1895-1896) різко відрізняється від попередніх п’єс Чехова своїм ліризмом, символікою і яскраво обкресленим зіткненням різних концеп-ций мистецтва, концепцій життя. Майже все персона-жи п’єси в когось закохані. Сам Чехов гострив, що в його «Чайку» – «п’ять пудів любові».
Акторка Аркадина поглинена своїм романом з письменником Тригориным, холостяком у солідних роках. Вони приблизно оди-наково розуміють речі й стоять на одному рівні – каж-дый у своїй сфері мистецтва. Інша пара закоханих – син Аркадиной Костянтин Треплев, що мріє стати письменником, і дочка багатого поміщика Ніна Зареч-Ная, що мріє стать акторкою. Потім ідуть як би лож-але побудовані пари закоханих: дружина управляюще-го маєтком Шамраєва закохана в доктора Дорна, ста-рого холостяка; дочка Шамраєвих, Маша, сумирно закохана в Треплева й від розпачу виходить заміж за нелюбиму людину
Навіть колишній статський радник Сорин, хворий старий, зізнається, що він симпатизи-ровал Ніні Зарічної. Любовні перипетії в «Чайку» розвиваються гостро. Аркадина уражена раптовим захопленням Тригорина Ніною Зарічної
А він здавався їй вірним іншому, « пос-ледней станцією її життя». Але в загальному вона, сама увле-розкаювана, простила йому все. Зв’язок Тригорина й Зареч-Ний заподіяла нестерпний біль Треплеву, що любив Ніну. Він продовжував неї любити й коли вона пішла до Тригорину й народила від нього дитини, і коли була бро-шена їм і бідувала. Після дворічної перерви Ніна знову з’являється в рідних місцях, приїжджає вона й у маєток Сорина.
Треплев радісно зустрів її, на-деясь, що до нього вертається щастя. Але Ніна як і раніше любить Тригорина, однак, довідавшись, що той у сусідній кімнаті, вона не шукає з ним зустрічі й внезап-але їде. Будучи не в силах винести катастрофу своїх надій,