Невичерпна скарбниця народної творчості та національних традицій завжди надихала дизайнерів, художників та модельєрів на створення повсякденного і святкового одягу за народними мотивами. Особливо актуальна фольклорна тема в індустрії одягу сьогодні: вітчизняні та зарубіжні журнали мод нашій увазі пропонують пальта, куртки, костюми, сукні, блузи, брюки, у крої та оздобленні яких використані елементи народного одягу. Існують і назви цих стилів, як-то: «фолк», «рустів», «кантрі». Вивчаючи народний досвід, художники-модельєри розширюють асортимент сучасного одягу, вносять у нього неповторність та своєрідність народного мистецтва.
Щороку в Києві та інших містах України, а також у світових столицях демонструються колекції одягу, де не останнє місце посідають моделі, створені за народними мотивами. І це, звичайно, радує.
Але з другого боку, дивує те, що сучасна мода нехтує древніми знаннями про основне функціональне призначення одягу - бути оберегом людського тіла від впливів та агресивних проявів довкілля не тільки на фізичному, а й на енергетичному та духовному рівнях. Отже, з огляду на це одяг мав бути зручним, гарним, милувати око, підкреслювати всі достоїнства та принади його господаря, приховувати вади статури, а не виставляти їх на показ. Адже відомо, що людське тіло оточене з усіх боків ефірним тілом ( життя), яке виступає за межі фізичного на 2-5 см і в якому знаходяться життєво необхідні енергетичні потоки, що, власне, і живлять фізичне тіло, утримуючи його від руйнування. Тож вільний подовжений одяг слугує захисною оболонкою, своєрідним коконом, що зберігає, тримає вкупі ефірну енергетику, захищаючи людину від зовнішнього негативного впливу. Якщо ж одяг облягав тіло, поверх нього надягалися просторі й вільні, цупкі й теплі оксамитові чи шовкові об'ємні накидки.
Тепер стає зрозумілим, чому одяг колись шився таким вільним і довгим і чому дотепер в українських селах, де ще збереглися народні традиції, такий одяг не вийшов з ужитку.