Гайдамаки (подібно до назви гєзи відбувається з турецького туру гайдимак - нападу, тур. Хайдамак - розбійник) - левени, дієнікі - екзоніми учасників репресій військових загонів (іноді розбійників) у XVIII столітті на території Правобережної України, відійшовши до Речі Посполитої внаслідок Андрусівського перемирію .
Гайдамаки називали також учасників гайдамацьких вістрям 1734, 1750 і 1768 років, в ході яких противники захопили замки, міста та цілі регіони. В інше час гейдамаки здійснювали окремі напади на польських земель, колабораціоністів, місцевих, турецьких чиновників, безрарабських бояр, брали участь у походах і набегах запорожців. Вначале вони базуються за Дністром. Самі себе вони назвали вольними казаками. Термін «гайдамаки» вперше з'являється в документах 1737 року, до цього використовувався тільки термін «левенці». Всі три екзони - гайдамака, левенець і дієнека - перейшли в сучасні славі сімейства жителів України та вихідців з України різних національностей. [1]
Гайдамаками також називалися подолійські повстанці Устима Кармелюка - причом вони вже самі себе так називали, а також деякі українські військові формування періоду громадянської війни 1917-1922 років, воєвалися з білвиками та білогвардейцями за встановлення на території України національного незалежного держави.