Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона
несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто
й не помітив від¬разу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки
казкові принесла.
В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.
Оксамитовий
запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в по¬вітрі. І
тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих
легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають
збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на
зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще
можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються
зі своїм рідним краєм...
Недарма кажуть, що осінь —
золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий.
Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати
виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби.
Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням
і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.