«В своїй чотирилітній
мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив
князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум
складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як
матеріали для думки».
• «…Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі
болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як
заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то
одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців
набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар
Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один
серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки
спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати
їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки
громадські».
• «Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних
зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та
намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і
братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».
• «Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам рабами —
се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смердами. Але ми
знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові
личить не гордість, а супокійна повага та розум».
• «Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому лучається».
• «Недалеко від побоєвища, захищений кам’яною брилою від стріл, сидів на
соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран
стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати
їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці».
• «Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: “Я не маю
сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і тепер
мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю
вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі”».
• «…Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б
зрада».
• «Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо віддав
йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина.
Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і
мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади,
через які мусить іти ваш похід».
• «Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли
могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і
дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине
горда ворожа сила, що тепер знущається над нами».
• Максим: «Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати,
за ким що говорить».
• «Нехай же вам зв’язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш
народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного
зв’язку з чеснотою й людяним норовом!»
• «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи,
незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не
побідить вас».