Прикме́тник — самостійна
частина мови, що виражає ознаку
предмета, тобто ознаку іменника. Із цього ми
розуміємо, що прикметник в першу чергу
тісно пов ’язан із іменником граматично. Прикметники за значенням
поділяються на такі розряди:·
якісні, що виражають ознаки предметів
безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава
особистість·
відносні, що позначають ознаку предмета не
безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний
тест, прикордонний пост;·
присвійні, що виражають належність предмета певній
істоті: материн рушник, Мартин зошит.
Присвійні
прикметники утворюються від назв людей і тварин : сестра —
сестр-ин, Ольга —
Ольж-ин, соб-ач-ий, кач-ач-ий.
Із цього ми
бачимо, що прикметник надає глибшого змісту будь-якому іменнику. Завдяки
прикметникам автор розширює малюнок, який описується у творі, що в свою чергу
дозволяє нам, читачам, глибоко поринути в світ книги.