Скопировано
В українській мові існує багато форм звертань, найпоширенішими з яких є пане (пані, панове), добродію (добродійко, добродії), брате (сестро), козаче, друзі, колеги, товариство, громадо, а також утворені з двох слів пане-брате, друже-козаче... Вони можуть супроводжуватися означеннями дорогий, рідний, ласкавий, шановний, шляхетний, вельмишановний, високоповажний, високодостойний, глибокоповажний, які підкреслюють достоїнства особи, до якої ми звертаємось.
Також українці часто вживають пестливі форми звертань: братоньку, сестронько, товаришеньку, пануню, козаченьку, ріднесенький, милесенький, голубоньку...
Сьогодні популярним є звертання пане (пані, панове), яке поєднується з прізвищем, ім’ям або назвою особи за фахом чи видом діяльності. Воно може також поєднуватись з іншим словом-звертанням: пане-добродію, пане-брате, пане-товаришу...
Звертання добродію (добродійко, добродії) вважається давньою почесною назвою особи, яка чинить добро. Воно є шляхетним і зручним, бо можемо так звертатися як до знайомих, так і малознайомих людей.
Традиційним українським звертанням є й товаришу (товаришко, товариші, товариство). Як свідчить народна творчість, це звертання вживали козаки, січові стрільці, чумаки, виявляючи тим свою повагу, довір’я, дружбу. Проте у радянський час воно набуло дещо негативного відтінку і сьогодні втратило популярність.
Усі слова звертання вживаємо в кличному відмінку: пане Богдане, панно Софіє, друже Анатолію.
Отож, звертання чоловічого роду твердої групи у кличному відмінку мають закінчення -е: брате, пане, козаче, друже.
Звертання чоловічого роду м’якої та мішаної груп – -у, -ю: добродію, товаришу.
Звертання жіночого та чоловічого роду твердої групи – -о: панно, сестро, колего.
Кожне з наведених звертань є українським. Перевагу надаємо тому, яке нам до душі та відповідає особі, до якої звертаємось.