В одного чоловiка був собака Сiрко - тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нiчого не буде, що вiн до хазяйства нездатний, i прогнав його од себе. Цей Сiрко никає по полю; коли це приходить до його вовк та й питає його: - Чого ти тут ходиш ? Сiрко йому вiдповiда: - Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, я i ходжу тут. Тодi вовк йому каже: - А зроби так, щоб тебе хазяїн iзнов прийняв до себе! Ну, гляди: як вийде твiй хазяїн iз жiнкою жать i вона дитину положить пiд копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, я вiзьму дитину, а ти будеш однiмать од мене ту дитину, - тодi буцiмто я тебе iзлякавсь та й пущу дитину. У жнива той чоловiк i жiнка вийшли в поле жать.Жiнка поклала свою маленьку дитину пiд копою, а сама i жне коло чоловiка. Коли це вовк бiжить житом, та за дитину - i несе її полем. Сiрко за тим вовком та й Доганяє його. Сiрко якось догнав того вовка й вiiбрав дитину; принiс до того чоловiка та й оддав йому. Ото увечерi i забрали Сірка з собою,додому.