Осінь завжди підкрадається майже нечутно.Вона тільки залишає прозорі сліди дощу на вікнах або холодним подихом змушує пелюстки літніх квітів покритися блискучою росою. Вдень осінь сяє вогнями різнобарвних айстр, а вночі - уламками діамантів на небі. Один лиш її погляд - і всі співочі птахи зникли, залишаючи право господарювання синичкам та горобцям. Через кілька тижнів вітер почне свій танець, приносячи здалеку тяжкі хмари, які надовго закриють ласкаве сонце. Безлисті дерева обсядуть ворони і вони матимуть вигляд охололого вугілля. Замість шелесту трав - сухий шепіт листків, замість тонкої музики комах - тихі вскрики падаючих краплин. І, здається, літо вже навіки зникло, поступаючись осені, але як тільки погляд впаде на пожовклі листочки, які з усіх сил тримаються на древі - одразу на душі стає ясно, сонячно, так, як у перший день літа.