Казка-повість «Місце для дракона» переносить нас у Галичину часів середньовіччя. І тут дійсність та казка тісно переплелися довкола головних героїв — люботинського князя, пустельника, лицаря Лавріна і... доброзичливого дракона. Світ людей – “зло” Відразу постає запитання: хто такий дракон, чи може він бути доброзичливим? Ось яким уявляли дракона та забражали його митці Характерними ознаками та рисами дракона є вміння літати, наявність кількох голів, вогняне дихання, розумність (тим більше, як не буди розумним, коли кілька голів маєш, одна голова добре, а три ж краще). Важко точно сказати, звідки взагалі взявся образ дракона, очевидно, він є однією з невід’ємних частин колективної підсвідомості людства. Тому драконячий образ (по розумному – архетип) присутній у чисельних казках абсолютно різних народів та культур. У світовій літературі ми можемо знайти подібний твір Кеннета Грехема «Казка про доброго дракона». Щоправда сюжет та герої трохи інші: Зокрема, про існування дракона дізнається хлопчик, а не Пустельник. Малий вирішує попередити про небезпеку (згадаймо, що князь навпаки "організовує" вбивство). З драконом хоче битися Юрій-змієносець. Хлопчик домовляється із Юрієм, відбувається "вдавана" битва, після якої "злодієві" дається "шанс" не шкодити людям. Всі щасливі. Тобто не перемогли "драконячі закони". Є багато схожого: дракони (зовсім не злодії, з поетичною натурою, прагненням до краси тощо) хлопчик - Пустельник; лицар - Юрій-змієносець (щоправда, різні за характерами, віком, вдачею). Отже, повість-казка «Місце для дракона» алегорично розповідає про сучасне життя. Насправді в усі часи закон і правда залежить від тих, на чиєму боці сила. На жаль, для можновладців часто неважливо, що в багатьох випадках заради утвердження та підтримки їхніх законів ллється невинна кров.