Життя лиш доти має вартість, - говорив він частенько, - доки чоловік може помагати іншим. коли він став для інших тягарем, а зіна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. хорони мене, боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб! з якого це твору