У мене живе три роки великий і добрий сірий смугастий кіт Мурзик. Ласкавий і приязний, він часто голосно муркоче, лежачи на стільці. При цьому зі стільців, що стоять у кімнаті, він вибрав єдиний. Жоден інший, ні крісло, ні диван йому не до вподоби. Любить він ще коліна хазяїнів і гостей, охоче укладається без дозволу в усіх, хто радий йому і хто не дуже.
Усе було б добре, якби не кішка Соня, яка живе по сусідству. Він її дуже любить, але через цю любов постійно ускакує у халепу: то поб'ється із суперниками через Соню і прийде додому весь у ранах, то... одного разу прибіг весь мокрий, вода не капала з його, а лилася струмком.
Я побіг до хазяїна Соні, мого друга Антона, з'ясувати, чи не знає він, що сталося. Антон і його мама від сміху не могли говорити. Виявляється, мій Мурзик потрапив у гості до Соні через кватирку. (Наші одноповерхові будинки стоять поруч.) Антон зі своєю мамою спробували не пустити його до кімнати, але Мурзик назад у кватирку не потрапив, заблукав. Від страху стрибнув убік, плигнув на сервант, з якого з гуркотом полетіли вазочки. Злякавшись ще більше, перестрибнув на штору. Отут злякалася мама Антона, що пошкодувала нову штору і стала виганяти гостя через двері. У паніці він учепився у фіранку вже перед дверима і, обірвавши її, упав у великий таз із водою, що стояв біля дверей. Бризки полетіли в усі боки, адже котик мій досить важкий. Мокрий і нещасний, Мурзик за мить влетів до себе додому... А все через те, що в нашому районі Соня одна, а котів чотири і Мурзик — один із них.