ЯЙЦО-РАЙЦО Колись була птиця жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця — давай вони зерном ділитися. От одне зерно зайве було. Миша каже— Нехай мені буде! А жайворонок каже:— Нехай мені! Думають вони: що тут робити? Пішли б позиватися, та немає старших за них: немає до кого йти позиватися. Потім миша каже:— Ну, я лучче перекушу. Цар на це діло згодився. Миша тільки взяла зерно в зуби та в нору й побігла. Тут цар-жайворонок збирає всіх птахів, щоб звоювати царицю-мишу, а цариця скликає всіх звірів—і почали війну. Як вийшли в ліс,— то що звірі хочуть яку птицю розірвати, то вона на дерево; або птиця як візьме, літаючи, бити звірів, то вони в нору... Так билися цілий день, а потім увечері сіли всі спочивати. Коли цариця огляділась, — аж немає на війні комашні. Тоді вона звеліла, щоб конче була на вечір і комашня. Коли це приходить і комашня. Цариця й загадала їй, щоб вона вночі полізла на дерева і за одну ніч повідкушувала птиці пір'я коло крил. На другий день, тільки що розвиднілось, цариця кричить:— Ану, вставайте воюватися! Птиця що підійметься, то й упаде на землю, так звір її й розірве. орел бачить, що лихо, сидить на дереві й не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього, той орел так просить його: — Не бий мене, голубчику, я тобі у великій пригоді стану' Стрілець удруге націливсь, він ще його просить: — Візьми лучче мене та вигодуй; то побачиш, в якій я тобі пригоді стану! Стрілець ще намірився стріляти, утретє; орел знов його почав просити: — Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе,— я тобі у великій пригоді стану! Стрілець повірив йому: поліз та зняв з дерева та й несе його додому. А він йому каже: — усе по волі ходить Забув,забув! Т