Одного разу у мене трапилась несподівана знахідка: я побачив мале цуценя,
таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо
сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього
були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і
побачив червоний ремінець у нього на шиї з блискучою підвіскою. На ній
було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в
коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс
додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене
маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся
і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.