Смисл буття в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою.
На мою думку, основний смисл буття людства в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, як це робили наші діди й прадіди (теза).
Природа — це середовище нашого існування: місце народження, життя та смерті. Від того, яким воно буде, залежить здоров’я та тривалість віку.
Якщо ми шануємо та оберігаємо навколишнє середовище, мудро використовуємо його ресурси, дбайливо хазяйнуємо, природа щедро винагороджує нас урожаями та забезпечує всім необхідним, зцілює від утоми та хвороб (перший аргумент).
Згадаймо новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Ліричний герой настільки втомлений, що не може бачити людей, не хоче чути про їхні біди. Він виїжджає з міста. Але щоденні прогулянки кононівськими полями поступово відновлюють його душевну рівновагу, «утома» відступає, натомість «сонце» просочується в глибину душі. Отак на лоні природи відбувається повне емоційне одужання ліричного героя (приклад з літератури).
На жаль, сьогодні людина грубо втручається в життя природи: бездумно використовує її ресурси, забруднює середовище, що призводить до екологічних катастроф та унеможливлює будь-яке відновлення знищеного. Висушування боліт призвело до загибелі деяких видів рослин, води велетенських штучних морів залили родючі луки; через вирубування лісів обміліли ріки (другий аргумент).
Прикладом недбалого ставлення до природи є Чорнобильська трагедія. Це покинуті міста і села, забруднені річки й озера, спустошені землі. Через підвищення радіаційного фону люди стали частіше хворіти, рано вмирати. Не можна залишатися байдужими до таких проблем (приклад із суспільного життя).
Отже, треба зробити все можливе, щоб екологічні катастрофи не повторювалися. Слід пам’ятати, що людина — частина природи, тому повинна жити з нею в гармонійній єдності, оберігати, а не рушити бездумно, примножувати багатства навколишнього середовища (висновок).