Потужні виверження
Везувію як правило чергуються з періодами слабкої активності. Типове
виверження Везувію характеризується викиданням великої кількості попелу
та газів, які формували великий стовп. Під час вивержень рослинність на
схилах та поселення біля підніжжя вулкана нерідко ставали жертвою
стихії.
Імовірно вулкан Везувій з'явився 25 000 років тому в результаті
зіткнення двох тектонічних плит. Перше виверження відбулося близько 6940
± 100 року до н. е.[3]
Виверження, що сталося 3800 років тому, покрило пірокластичними потоками територію, що охоплює Неаполь[4].
Потужне (5 балів за шкалою вивержень) виверження 79 року утворило кальдеру діаметром 15 км і знищило декілька міст — Помпеї та Стабії були засипані вулканічним попелом, місцями товщиною до 8 м, а Геркуланум — грязьовими потоками через дощ, що супроводжував виверження. Також існує версія про великий пірокластичний потік, який зруйнував Геркуланум та Помпеї[5].
Пірокластичний потік був настільки насичений газами, що вони щільно
запечатали будівлі міст й таким чином залишили їх без кисню, тож жертви
виверження не змогли розкластися, а застигли у вулканічному попелі.
Сильні виверження також були 1631, 1794, 1822, 1872 та 1906 року.