У кінці IV тис. до н.е. країна складалась вже з двох велетенських утворень - Верхнього та Нижнього Єгипту. Цар Нижнього Єгипту носив корону червоного кольору, а цар Верхнього Єгипту носив високу білу корону.
Правителі мали збройні загони. Частина знаті займалась виконанням релігійних обрядів. Їх називали жерцями.
На початку 3000 р. до н. е. жорстока боротьба між Верхнім та Нижнім Єгиптом закінчилась перемогою правителя Верхнього Єгипту Міни. Він став засновником першої династії єгипетських царів і заснував першу загальну столицю держави, яку єгиптяни назвали «Хетка-Птах», а греки - Мемфіс ( у перекладі - «білі стіни»). Згодом столицю перенесли до Фів.
Після об'єднання царі носили дві корони, які вставлялись одна в одну. Після остаточного об'єднання царі називали себе вже не тільки іменем бога Гора - захисника Верхнього Єгипту, а й іменем Сета - бога-покровителя Нижнього Єгипту.
Птах, від імені якого пішла назва столиці, був одним з богів, що їм поклонялись жителі долини Нілу. За їхніми віруваннями, він створив світ та інших богів. Саме цьому богу Міна побудував храм, а собі - палац у столиці. Від назви палацу - Пер-О (в перекладі - «Великий дім») - виникло слово «фараон». З цього часу кожного правителя Єгипту називали фараоном. Єгипет перетворився на державу.
Держава - це така система влади, коли загальний порядок у суспільстві підтримується за допомогою спеціальних організацій і людей - чиновників, наглядачів, жерців, армії.
Єгипетська держава вела загарбницькі війни, здійснювала захист від зовнішніх ворогів, утримувала владу над селянами й рабами, організовувала громадські роботи.