Чому, коли ми чуємо рідну мову, інтонації української пісні, в нашій душі з'являється щемливий і нез'ясовний смуток і
в той же час дивовижне почуття світла в душі? У чому ж
вічна сила, чарівливість народної пісні? Все досить просто. Українська
пісня живе у віках тому, що її інтонації - це інтонації
українського народу, це голос Батьківщини, голос матері, голос нашого . серця.
Народна мудрість свідчить: "У пісні живе душа народу".
Основа української пісні - це, передусім, її висока духовна
спрямованість, яка вмістила в себе природне багатство
української землі, характерні риси її народу, традиції народного побуту.
Українська пісня є джерелом, носієм культури, основою усіх інших
музичних жанрів.
Українська пісня є живим свідком історичних подій різних епох.
Це своєрідний літопис, що зберігається народною пам'яттю багато
віків. Народно-епічні балади, оповіді, руни
відтворюють картини сивої давнини, велич і героїзм народу.
Музичною основою українських народних пісень є духовні співи,
древні церковні
розспіви. Це ще раз підкреслює, що в основі великої української культури лежить
християнство - православна віра наших предків.
Величезна могутня внутрішня духовна сила лежить в
основі української пісні, яка, водночас, відрізняється
особливою співучістю, мелодійністю. У дивовижній мелодії
розкривається уся природна краса України, її роздолля,
чистота і щирість душі українця.
Українська пісня живе і житиме у
віках тому, що українці багато й талановито співають, а, значить, не дають
пісні забутися, загубитися, зникнути з національної памяті.