Я ніколи не був акуратним. Мама часто дивувалась: «І в кого ця дитина така?» Однак колись я переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось як це було.
Зазвичай я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було з цього безладу дістати саме той зошит, який тобі потрібен. І добре, якщо гора зошитів не завалювалась за диван або на підлогу. Підручник математики я міг використовувати як плацдарм для олив'яних солдатиків. У такому разі спочатку мені хотілося пограти, а потім уже займатися математикою. Ну і таке далі.
Якось я прийшов зі школи й охнув. На моєму письмовому столі панував ідеальний порядок. Підручники акуратно стояли на поличці. Усі непотрібні ручки були викинуті, а олівці красиво заточені й поставлені у стаканчик. З'ясувалось, що за моєї відсутності приходила бабуся і довела до ладу кімнату.
Спочатку я хотів розлютитися, проте сердитися не було на кого. Бабуся давно пішла.
За деякий час я сів за уроки. І зробив їх на диво швидко. Всього за одну годину!
Висновок напрошується сам. Робоче місце має бути в порядку. Тоді не треба буде марно витрачати час. А час — це найцінніше у житті людини.