зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили і світ
одягу. Поширилося правило не просто одягатися, а слідувати моді, змінюючи щорічно
фасони суконь і камзолів. А втім, вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і
селян залишався незмінним. Ігнорування моди — сумна традиція бідноти, хоч би де
і коли вона жила. Селяни мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання,
що переходило від батьків до дітей.
Заможні європейці стали тими суспільними верствами, завдяки яким у XVI —
першій половині XVII ст. запанувало царство моди. З кожним роком шаленство моди
дедалі більше охоплювало життя знаті. Венеціанський посол при дворі
французького короля Генріха IV повідомляв, що “людину... не вважають заможною,
якщо у неї немає 25—30 туалетів різного фасону і якщо вона не переміняє їх
щоденно”. Так у Європі встановлювалося царство моди, основним правилом якого
було мати можливість змінювати гардероб відповідно до конкретних обставин.
Остаточно це правило встановилось у Європі наприкінці XVII ст. Відтоді мода
поширювалась у світі у своєму новому значенні: не відставати від сучасності.
Сприйняття суспільством моди стало свідченням його готовності до змін і
перетворень. Сучасний дослідник цієї епохи Фернан Бродель визначив цю
особливість так: “Майбутнє належало... суспільствам, які навчилися відкидати
давні традиції”.
У Європі щороку мінялися фасони одягу; штани і плащі ставали то довгими,
то короткими; рукава вузькими або широкими; коміри то нагадували жорна млинів,
то перетворювалися на ледь помітну смужку. Зміни в моді були свідченням того,
хто на той момент був популярним у Європі. Законодавцем моди ставав той, ким
найбільше захоплювалися європейці.
Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями мод у Європі були
італійці. Пишний костюм доби італійського Відродження з широкими рукавами,
золотим і срібним шиттям, парчею, єдвабом та оксамитом був прикладом для
значної частини європейських країн. У XVI ст. у вищих верствах суспільства
набув популярності суворий, застебнутий аж до верху чорний костюм,
запроваджений іспанцями. Він неначе символізував переваги “всесвітньої” імперії
католицького короля. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір
із мережива та обов'язковий капелюх із високою тулією. Він уособлював
економічне зростання нової європейської держави — Голландії. Проте і цей стиль
не утримався довго. Його заступив французький костюм із яскравим шовком і
вільним кроєм.
Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул,
поступування суспільства. Завдяки їй розвивалися виробництво, торгівля,
виникали нові підприємства і галузі виробництва.