Значний напрямок складали карні справи, про них відомо більше оскільки є згадки про пограбування поховань фараонів та їх родичів. Починаючи з Давнього царства єгиптяни висікали на видному місці великими ієрогліфами попередження того, хто буде вести себе негідно в гробниці, хто пограбує або пошкодить статую, розпис, написи або будь-які речі поховального культу. За це йому обіцяли жорстокі кари.
Відомо, що справи стосовно спадку вирішував безпосередньо фараон. Законів, що чітко регламентували порядок спадкування, не було, так доньки також могли отримувати у спадок землю, особливо якщо в родині не було синів.
До того ж, всі землі, подаровані фараоном, передавалися на основі царських декретів, які заносилися до «царських писань» в канцеляріях чаті. Тому часто питання майно й землі визначали саме володарі. Так, Аменхотеп III видав указ, який визначав статус палацу Ка його фаворита Аменхотепа, сина Хапу.
Під час розслідування справи застосували биття кийками (дженен). Били трьома засобами, тому що єгипетською мовою для цього покарання було три терміни: «беджен», «неджем» і «меніни». Деякі послідовно отримували покарання всіх трьох видів, але достемено не відомо, чим вони відрізнялися. Били по спині, по долонях і стопах. Застосовувалися інші тортури під час дізнання, зкорема заворот зап'ястя і щиколотки. Звільняли обвинувачених рідко. Проте рішення суду не збереглися. Невідомо стосовно винесених вироків. Ймовірно, нещасні загинули під тортурами.
Приватні листи могли використовуватися в суді як докази, так як почерк кожної людини вважався унікальним.