З погляду літературного напряму образи можуть бути: класицистичними (Тартюф, Гарпагон Мольера), романтичними (Мцирі Лермонтова, Тарас Бульба Гоголя). символічними (каменярі, вічний революціонер І. Франка). алегоричними-(у байках, притчах, прислів’ях, приказках, загадках. Вовк втілює зажерливість і тупість, лисиця — хитрість, осел — упертість). За своїм характером образи можуть бути: трагічними (Гамлет, Ромео і Джульетта, Король Лір Шекспіра), комічними (Коробочка, Собакевич М. Гоголя). За місцем у творі образи можуть бути головними (Онєгін і Тетяна в романі О. Пушкіна «Євгеній Онєгін») другорядними (Ленський і Ольга) епізодичними. За ставленням автора образи можуть бути: позитивними (у комедії Івана Карпенка-Карого «Хазяїн» Золотницький, Соня, Калинович — позитивні образи) негативними (Феноген, Ліхтаренко — негативні) За способом творення (типом асоціювання) образи ділять на зорові, слухові, дотикові, смакові, запахові. За рівнем художнього узагальнення розділяють мікрообрази (тропи, фігури, фоніка), макрообрази (характери, символи, картини), мегаобрази (Всесвіт, природа, буття, Людина). За предметом змалювання образи поділяються на: образи-персонажі (Іван Палійчук, Марія Гутснюк з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»); образи-пейзажі (картина літнього поля у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo»); образи-речі (кухоль, віник, мотовило у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»); образи-емоції (радість, любов, ненависть, гнів); образи-поняття (честь, слава, обов’язок, доля). За типом співвідношення між чуттєвим образом та його ідеєю образи ділять на: автологічні металогічні