Згорблена мати сиділа на дерев'яному стільцеві.І довго думала про свою непросту ,важку долю.Згадувала свої юні роки,перше кохання,яке так сильно затьмянило її дівочий розум.І текла сльоза з її заплаканих,поморщившихся від тяжкого життя очей.Як же їй далі жити ,питала себе.Покохала молодого,а він її кинув.Лише одна відрада в неї залишилася-маленька,наче квіточка дитина,що слухала материнську колискову,і бачила свій нічний сон.А мати все дивилася на свою єдину дочку,і бажала їй кращої долі,ніж була у неї.
Надіюся допомогла)