Послані князем вершники мчали щодуху, міняючи в селах стомлених коней. Ледь помітна дорога спочатку їх вивела на заболочену заплаву якоїсь невеличкої, перетнутої бобровими гатями річки, а потім — на високий пагорб, що раптово закінчився урвистою кручею. Перед вершниками лежала прекрасна земля, освітлена сонцем, помережана ріками, заводями, озерами й протоками, вкрита темно-зеленими лісами й буйними зеленими травами, заквітчана свіжими барвами.