ЯК ЇЖАЧОК ВРЯТУВАВ
ЯЛИНКУ
Колись давно, на зеленій
Галявинці, під кучерявим Дубком жив сіренький Їжачок. Кирпатий, з чорними
намистинками очей і геть без голочок, що ми звикли бачити на ньому сьогодні. На
той час ними пишалася тільки зелена Ялинка. Вона дуже вихвалялася своїм
вбранням і нікого не підпускала до себе – боляче кололася. Іноді навіть
насміхалася над Їжачком, який сумлінно працював зранку й до пізнього вечора,
збираючи гриби, ягоди, горішки. – От мені нічого не потрібно! –
гордовито промовляла Ялинка. – І ніхто мені не потрібен! Я найкрасивіша на цій
Галявинці... Пихата красуня
навіть Ворона відігнала від себе, який полюбляв відпочивати на одній з гілок
Ялинки. А Ворон узяв та й
перебрався на Дубок, під яким жив Їжачок. Вони незабаром подружилися. Ворон навіть
допомагав переносити сіренькому другу до його схованки лісові скарби.Та й
забули геть про гордовиту Ялинку. Якось
на Галявинку з Чорного болота увірвався розбишака Бобер. На своєму шляху злюка
уздрів Ялинку. Своїми гострими-прегострими зубами почав пиляти ніжний стовбур
красуні. Це побачив Ворон і мерщій полетів до Їжачка: – Швидше, сіренький, біжи на
допомогу Ялинці! Там розбишакує злий Бобер! А я ще когось покличу!..
Забув ураз Їжачок про Ялинчині кепкування. Чимдуж помчав на поміч. А за ним –
Ворон, кличучи інших мешканців лісу на підмогу. Та чомусь ніхто не поспішав
озиватися. Тоді друзі удвох
заходилися боронити зелену красуню. Проте у друзів нічого не виходило – не
боявся Бобер з гострими зубами рятувальників. Відлетів натомість мудрий Ворон
вбік і каже Ялинці: – Хай Їжачок зайде з іншого боку
під твої розкішні віти, а ти йому голок сипони трохи. Він стане колючим і
налякає злюку з Чорного болота. Так і вчинили. Поки хоробрий Ворон
відволікав Бобра, Їжачок став колючим. Розправив Ялинчині голки на спині і
пішов у наступ. Злякався Бобер,
відступив. А тут його Ворон давай скубати. Втік розбишака з Галявини... З тих пір їжаки почали ходити з
колючками. Правда, ті з часом потемнішали. Ворони відтоді голосно каркають,
коли хтось чужий до лісу заходить. Ялинки скидають іноді частину своїх голок. А
бобри стали боятися їжаків і ніколи тепер не гризуть своїми гострими зубками
лісових красунь – ялинок. Ось
така історія трапилася давно колись...