Світ старіє. Кількість літніх людей зростає. Зростає і відповідальність суспільства, яке має забезпечити гідну старість своїм громадянам. Справлятися з проблемами самотності, неможливістю організувати побут і дозвілля літніх людей покликані відділення соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів, цим займається й багато інших державних, суспільних і громадських організацій. У цих організаціях працюють добрі, чуйні, терплячі і сумлінні люди, які за службовим обов'язком і за покликом серця роблять все можливе, щоб літні люди не відчували своєї самотності і були ще корисні суспільству.
У сучасному світі молодь дуже мало часу приділяє старшому поколінню. Можна навіть сказати, що це старі приділяють набагато більше часу молодому поколінню, ніж молоде покоління старшому! Більшість думає, що від старих немає користі, але це не так. Насправді старики дають дуже розумні поради, навчають тому, чому їх навчали їхні батьки, діди і прадіди. Старих потрібно поважати і, звичайно ж, піклуватися про них.
Старе покоління захищало нас від фашистів. Люди билися на фронтах і вмирали, і все це для того, щоб зараз побачити молодого хлопчину або дівчину, що радіють мирному щасливому життю. І як же молодь відплачує їм? Допомагає по господарству, поважає їх, дізнається від них багато цікавого!
Зараз в країні є діти і підлітки, які з великою охотою допомагають старим. Наприклад, навесні школярі організовують групи допомоги ветеранам. Ці групи допомагають старим по господарству, прибираються на ділянці і спілкуються з ветеранами, кожен раз дізнаючись щось нове. Зараз часто можна помітити допомогу старим. Наприклад, хлопчик допомагає бабусі перейти дорогу чи піднести додому продукти. Напевно, кожен з нас був у такій ситуації. Взагалі, можна сказати, що стосунки у старих і молоді дуже хороші і я думаю, що надалі вони будуть міцніти.
Але замінити сім'ю літній людині неможна. Давно виросли і розлетілися по світу діти, обзавелися сім'ями онуки. Добре, якщо хтось з родичів виявився поруч і не втратив свого милосердя. А якщо ні? Сімейні зв'язки мають усе менше значення, стара людина придбала зараз неправомірно низький статус, а повага до старості значно зменшилася. Втрачена роль зв’язку поколінь у родині, в якій старі займали почесне місце. Посилилася автономія поколінь: зростає число дітей, що не мають можливості або бажання приймати на себе відповідальність і турботу про батьків, у свою чергу, у багатьох працездатних пенсіонерів проявляється прагнення до незалежності від дітей.
Навчитися розуміти ближнього і, насамперед, старше покоління – найважливіша соціальна задача. Адже якою буде наша старість, багато в чому залежить від того, що сьогодні ми самі робимо для наших батьків, старших сусідів по будинку, для тих, хто уособлює собою досвід і мудрість, хто зберігає наші традиції, для тих, хто дав нам життя. Поважайте старість!