Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були,
мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти —
першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка —
щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей
Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів,
написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г.
Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя
випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав
матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою
Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають
обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я
часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме
життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки
сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем,
драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над
природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям —
важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з
українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні
герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А.
Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і
філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що
щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
Дивіться також
На мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли
людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає
любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя
попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і
техніки. І якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в
світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі
добру пам'ять.