Розповім я вам одну казку стару. Давним-давно, в одному лісі з'явилася гостя непрохана-лінь. Стала вона по гніздах та по норах ходити, до жителям лісовим в гості напрошуватися.В одній нірці жив веселий працьовитий їжачок. Цілий день він по лісі бігав, гриби та ягоди збирав, на зиму запаси робив. І ось, одного разу зустрілася йому лінь. Як пристала вона до їжакові, стала просити: - Пусти мене до себе жити.Подумав їжачок і каже: - Нора у мене велика, місця вистачить, живи, якщо хочеш.І як тільки оселилася лінь у їжачка, став він ледачим жахливо, все б йому вдома сидіти, нічого не робити. Зібрався він рано вранці в ліс йти, а лінь йому і каже: - Навіщо тобі цілими днями по лісі бігати? Краще давай ще поспимо, нічого робити не будемо.Так минуло кілька днів. Бачить їжачок, така справа, що зовсім йому тяжко жити стало. Взяв він, та й викинув лінь за поріг: - Іди-но ти, лінь, від моєї нори подалі, шукай собі інших друзів, а про мене і зовсім забудь.Пішла лінь знову по лісі. Бачить вона, у свою барлогу ведмідь сидить. Стала вона до нього проситися: - Пусти мене, ведмедик, до себе жити.Почухав ведмідь за вухом, подумав, і каже: - Берлога у мене велика, затишна, живи, скільки хочеш, мені не шкода.Як оселилася лінь в ведмежою барлозі, стала там господарювати, так ведмедю і зовсім життя не стало. Раніше він цілими днями рибку в річці ловив, ягоди, мед збирав, на зиму наїдався, щоб жиром запастися, а тепер цілими днями лежить він, з одного боку на другий перевертається так позіхає. Зрозумів він, що з лінню жити погано, став бурчати: - Іди-но ти, лінь, по добру, по здорову, подалі від моєї барлогу, неси швидше ноги, не те, як розсерджуся, зле тобі буде.Злякалася лінь ведмежого гніву, вискочила з барлогу, кинулася бігти, тільки її й бачили.Довго ходила вона по лісі, і де б лінь чи не оселилися, там відразу нудьга та дрімота-позіхання на звірів нападали, їм працювати не давали. А потім зібралися звірі все разом, та й виставили її геть з лісу, щоб вона їм працювати не заважала.Ви, хлопці, будьте уважніше: якщо постукає лінь в двері, ні за що її не впускайте, тому що з лінню погано під одним дахом жити.