Байрон «Хотів би жити знов у горах» у
перекладі Д.Паламарчука. Аналіз.
Вірш «Хотів
би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей
вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).
Головна тема вірша – протест проти
загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.
Ідея – втеча з сьогодення до радісного
світу минулого дитинства.
Вірш являє собою внутрішній
монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі
ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми
того часу.
Художні особливості вірша:
Епітети: дитям
безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан,
вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.
Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб
до свого кубла, у небо грозове злетіти.
Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на
лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув
мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.
Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той
знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та
приязнь вірна і свята?
Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу
й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ
лукавства і облуди.