Летимо на Запоріжжя. Запорізькі степи зустрічають нас вітром
паленим і сонце сідає в суху, оранжеву бурю… Штормить море,
викочує білі буруни, а над нами вже місяць уповні* біжить по небу…
Пізній вечір настав і шум простору морського чути. Велич природи!
Уже нікого немає на узбережжі. Тільки місяць осяває морські буру-
ни, та вітер кущами туї шумить. Хлопчик вискочив звідкілясь із
собакою і біжить весело, а собака кинувся купатися в оці хвилі… (За
О. Гончаром).